Масовий голод 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр. в Україні є одними з найтрагічніших подій в історії нашого народу, які відбулися внаслідок дій радянського уряду. Ці події призвели до мученичеської смерті мільйонів людей. Ці події є важливим нагадуванням нам про темні жахи тоталітарних режимів минулого, та важливість боротьби за світле майбутне. Вони допомагають нам зберегти історичну свідомість та виховувати наступні покоління з повагою до жертв, боротьби та вкладу минулих поколінь у наше сьогоднішнє життя та боротьюі у запобіганні подібних трагедій у майбутньому.

Голод 1921 - 1923 рр. ніколи не був таємницею в Україні. Радянською владою він офіційно пояснювався посухою, яка в 1921р. винищила від 19 - 56% врожаю в різних частинах України, але насправді це був наслідкок більшовицької політики продрозкладки, яка тривала довше, ніж в інших регіонах. Нестача продовольства найбільше проявилась в південних регіонах України, які раніше експортували хліб, і охопила від 4 до 7 млн людей. До того ж голод супроводжувався холерою.

"Американська адміністрація допомоги" намагалась поліпшити становище, але була вимушена постійно діяти під надзором ЧК, в результаті чого була звинувачена в підриві комуністичної влади.

Одним їз перших масово, на весь світ про голод в Україні восени 1921 р. почав заявляти уряд УНР, який звертався до організації Нансену та Парижу, Москва - мовчала. Радянська делегація на конференції в Гаазі в 1922 р. просила позику в західних держав, але викликала обурення своїм наміром експортувати хліб.

Гуманітарна організація Нансена повідомляла про 7 млн. голодуючих в Україні. В той же час СРСР продовжував хлібозаготівлі та відправляв хліб за кордон, замість того, щоб нагодувати народ. Голова Раднаркому УСРР Раковський Х.Г. відмовлявся від міжнародної допомоги і погрожував Великобританії припиненням поставок хліба. Лише сто тисяч пайків отримали голодні діти півдня України від американської організації. У 1922 р. 25% населення України голодувало.

Внаслідок інтенсивного вивозу, посухи та наслідків Першої світової та Громадянської війни в Україні був недосів і неврожай. Зернового забезпечення не вистачало для сільського та міського населення. Тваринництво також зазнало кризи. Поголів’я худоби порівняно з 1921 р. скоротилося в південних губерніях на 36-60 %. У 1922 р. УРСР була вимушена відправити на експорт 13,5 млн. пудів зерна.

Нажаль точну кількість жертв голоду та холери не можливо встановити, бо радянська влада не вела обліку. Наркомздоров’я УСРР розрахувало, що від голоду до осені 1922 р. померло 47,5 тис. чоловік, але згідно з приростом, населення України зменшилось на 235 тис. чоловік. Тіж дані показують зменьшення населення від різних епідемій та хвороб. Так, за першу половину 1922р. в Украні від холери померло 24,4 тис. чол., тифу - 298 тис. чол. Однак ці показники здаються не повними.

За офіційними даними в травні 1922 в Україні голодувало понад 3,7 млн осіб. Голод торкнувся території сучасних Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Миколаївської областей, а також півдня Харківської області. Епіцентром лиха стала Запорізька земля, де голодувало майже 100% населення. Величезна кількість хліба з України вивозилася в Поволжя та промислові центри Росії, насамперед у Москву і Петроград, а з 1922 р. - і за кордон. До нового врожаю не дожили сотні тисяч селян. Голод посилився епідемією холери, яка взимку 1921— 1922 рр. поширилася з Поволжя на Україну.

Джерела:

• Голод в Україні 1921-1923 років: причини та наслідки

• Фото: http://ukrlife.org/main/evshan/famine.htm